Словник української мови (1927)/завала
| ◀ заважуватий | Словник української мови З завала |
завали ▶ |
|
Зава́ла, ли, ж. 1) Завал, набросанная масса чего, загромождение. У хаті така завала, що нема де сісти. НВолын. у. 2) Заносы снежные. Завала снігу велика. НВолын. у. Лелет у зимі як кричит — то на завалу. Вх. Лем. 414. 3) Грозовая туча; буря. Від запад-сонця прийшла завала. Вх. Зн. 18.