Словник української мови (1927)/зав'ялити
◀ зав'ялий | Словник української мови З зав'ялити |
зав'янути ▶ |
|
Зав'яли́ти, лю, лиш, гл. = Зв'яли́ти. Не зав'ялив би свої літа молодії, як тепер в'ялить. О. 1862. X. 13.
◀ зав'ялий | Словник української мови Борис Грінченко З зав'ялити |
зав'янути ▶ |
|
Словник української мови — З
зав'ялити
Борис Грінченко
1927
Зав'яли́ти, лю, лиш, гл. = Зв'яли́ти. Не зав'ялив би свої літа молодії, як тепер в'ялить. О. 1862. X. 13.