Словник української мови (1927)/забідити
| ◀ забігти | Словник української мови З забідити |
забідкатися ▶ |
|
Забіди́ти, джу́, ди́ш, гл. Нанести ущерб, обидеть материально. Я тим не забідив його багато, що взяв у його трохи сього та того. Екат. у.
| ◀ забігти | Словник української мови Борис Грінченко З забідити |
забідкатися ▶ |
|
Словник української мови — З
забідити
Борис Грінченко
1927
Забіди́ти, джу́, ди́ш, гл. Нанести ущерб, обидеть материально. Я тим не забідив його багато, що взяв у його трохи сього та того. Екат. у.