Словник української мови (1927)/забурчати
| ◀ забурхати | Словник української мови З забурчати |
забусуватися ▶ |
|
Забурча́ти, чу́, чи́ш, гл. Заворчать, заурчать. Уже старий забурчав — сердиться. 2) Зашуметь, зажурчать. По хвилі весельця гули. Пливуть — аж вітри забурчали. Котл. Ен. IV. 8. В рівчаку струмочок забурчав. МВ. (О. 1862. I. 71).