Словник української мови (1927)/забризкувати
| ◀ забризкати | Словник української мови З забризкувати |
забризкуватися ▶ |
|
Забри́зкувати, кую, єш, сов. в. забри́зкати, каю, єш, гл. 1) Забрызгивать, забрызгать. Забризкав кров'ю… матір. Стор. М. Пр. 139. 2) Запрыскивать, запрыснуть, закроплять, закропить. У малих дітей (очі, як болять) мати забризкує покормом. Грин. II. 318. 3) Начинать, начать брызгать. Здається, і хмар нема, а дощик забризкав. Аф.