Словник української мови (1927)/заборонити
◀ заборонний | Словник української мови З заборонити |
забороняти ▶ |
|
Забороня́ти, ня́ю, єш, сов. в. заборони́ти, ню́, ниш, гл. 1) Защищать, защитить. Я працював один за трьох і заборонив від нужди матір с сестрою. Стор. М. Пр. 34. Господи боже!.. заступи мене, заборони мене від усякого злого. Шух. I. 38. 2) Запрещать, запретить. Ми бачили, що во ім'я твоє виганяв біси, і заборонили йому. Єв. Л. IX. 49.