Словник української мови (1927)/забелькотати
◀ забекати | Словник української мови З забелькотати |
забендюгувати ▶ |
|
Забелькота́ти, чу́, ти́ш и забелькоті́ти, чу́, чеш, гл. 1) Заговорить невнятно, скороговоркой. Як забелькотить по своєму, то й святий не зрозуміє його. *2) — кого́. Закидать речами, заговорить, засыпать словами. Цей кого хочете забелькоче. Крим.