Словник української мови (1927)/забгати

by Борис Грінченко

◀ забачитися

Словник української мови Борис Грінченко З забгати

забега ▶

Київ: Горно, 1927

Забга́ти, га́ю, єш, гл. 1) Загнуть. Забгавши — загнувши зелізцем один конець дрота, вкладають його у ямку. Шух. I. 280. 2) Запрятать. Куди ти забгав сокиру? Волч. у.