Словник української мови (1927)/забаряти
| ◀ забарно | Словник української мови З забаряти |
забарятися ▶ |
|
Забаря́ти, ря́ю, єш, сов. в. забари́ти, рю́, риш, гл. Замедлять, замедлить, задерживать, задержать. То у Івасечка ласкавий панотченько, забарив нас ласкавими словами. Лукаш. 95. Жидам довжок забарила. Грин. III. 326.