Словник української мови (1927)/забалакуватися
| ◀ забалакувати | Словник української мови З забалакуватися |
забаламкати ▶ |
|
Забала́куватися, куюся, єшся, сов. в. забала́катися, каюся, єшся, гл. 1) Заговариваться, заговориться, долго проговорить. Якось у полі ми зострілись та й забалакались. Шевч. 415. 2) Только несов. в.: заговариваться, бредить. Далі уже став забалакуваться і драться на стіну. Грин. I. 107.