Словник української мови (1927)/забалакування

by Борис Грінченко

◀ забайдужитися

Словник української мови Борис Грінченко З забалакування

забалакати ▶

Київ: Горно, 1927

*Забала́кування, ня, с. 1) Заговаривание. 2) — до ко́гось. Обращение (с речью) к кому. Сидить, мовчить, на моє забалакування нічого не одказує. Крим.