Словник української мови (1927)/забагатіти
| ◀ забагатися | Словник української мови З забагатіти |
забагато ▶ |
|
Забага́ті́ти, тію, єш, гл. Разбогатеть. Він тим не забагатіє, а ми не завбожієм. Ном. № 4859. Ой захотіла баба та й забагатіти, підсипала курочку, щоб вивела діти. Чуб. V. 1130.