Словник української мови (1927)/журити
| ◀ журина | Словник української мови Ж журити |
журитися ▶ |
|
Жури́ти, рю́, риш, гл. Печалить, озабочивать. Не лихо журить, а чужа сторінка та невдала жінка. Чуб. Не журь мене, кажу, моя матінко, моя квітонько! Ти бачиш, я й сама в журбі потопаю. Г. Барв. 527.