Словник української мови (1927)/журавель
| ◀ журав | Словник української мови Ж журавель |
журавець ▶ |
|
Жураве́ль, вля́, м. 1) Журавль, Grus. Лучче синиця в жмені, ніж журавель в небі. Ном. № 7296. 2) Очеп, под'емный рычаг у колодца. КС. 1883. IX. 223. Стеся пішла, а я за журавля, щоб витягти води. Г. Барв. 382. 3) Грудные внутренности. 4) Род танца. Тут инші журавля скакали, а хто од дудочки потів. Котл. Ен. I. 23. Ум. Жура́влик, жура́вличок. Ув. Журавли́ще, журавлю́ка.