Словник української мови (1927)/житник
| ◀ житний | Словник української мови Ж житник |
житнисько ▶ |
|
Жи́тник, ка, м. 1) Жук, появляющийся, когда наливается рожь в колосе. 2) Человек, крестьянин (в загадке): Підбігла лепетя: вставайте, житники, сідайте на вівсяники, доганяйте шурду-бурду, однімайте штрики-брики (собака, люде, коні, вовк, вівця). Ном. № 294, № 122.