Словник української мови (1927)/житло
| ◀ житка | Словник української мови Ж житло |
житний ▶ |
|
Житло́, ла́, с. 1) Житье, жительство. Не буде тобі ні добра, ні житла. Ном. № 13633. Чорноморці на житло пішли собі, чи їх погнали, на гряницю. Черк. у. Ідуть люде на житло в степ. Киев. г. Коротке сватання! Таке й житло швидке й коротке: як нитка порвалось ув один мент. Г. Барв. 434. 2) Жилье, жилище, обитель. В глухій глуші пошукати, там де людського житла, а ні садиби не знайти. МВ. III. 63. Осядеться чужий в його наметі, його житло засипле з неба сірка. К. Іов. 40. О, пом'яни, мій боже, їх у житлах праведних своїх. Щог. Сл. 90.