Словник української мови (1927)/жирно
◀ жирний | Словник української мови Ж жирно |
жирнючий ▶ |
|
Жи́рно, нар. 1) Жирно. Сі в сірці і в смолі кипіли за те, що жирно дуже їли. Котл. Ен. III. 48. *2) Роскошно, в довольстве. Там села козацькі, усі люди там жирно живуть. Пир. у., Конон.