Словник української мови (1927)/жигало
| ◀ жигалка | Словник української мови Ж жигало |
жигаль ▶ |
|
Жига́ло, ла, с. Железный прут для прожигания отверстий в дереве. А він як роспече жигало, так і штрика у вічі. Запаливсь купець, немов його жигалом шпигнули. Чуб. II. 666. Ум. Жига́льце.