Словник української мови (1927)/живущий
| ◀ живушечка | Словник української мови Ж живущий |
живцем ▶ |
|
Живу́щий, а, е. 1) Живой, живущий. Такеньки тижні сходили, що вона, живуща, була наче мертва. МВ. II. 147. Трохи одпочила стара мати недобита; живущую силу сила ночі оживила. Шевч. 615. 2) Оживляющий, животворный. Було там дерево живуще, таке, що чоловік, годуючись його овощами, не вмер би ніколи. Опат. 6. Живу́ща й сцілю́ща вода́. Сказочная живая и мертвая вода. Ох підпалив дрова, наймита спалив… углину сприснув живущою водою, — наймит знов ожив. Рудч. Ск. II. 109. І немощну мою душу за світ посилаю сцілющої й живущої води пошукати. Шевч. 263. 3) Вечно живой. Усе тінь минуща, одна річ живуща: світ з богом. Ном. № 393.