Словник української мови (1927)/живити
| ◀ живина | Словник української мови Ж живити |
живитися ▶ |
|
Живи́ти, влю́, ви́ш, гл. 1) Оживлять, оставлять живым. Мов свята небесна сила, вона серце нам живила. К. Досв. 115. Тих куркоїдів, як жидів, не живили. Ном. № 874. 2) Питать, кормить, продовольствовать. Хазяйське око товар живить. Ном. № 9972.