Словник української мови (1927)/живий
| ◀ живжикувати | Словник української мови Ж живий |
живило ▶ |
|
Живи́й, а́, е́. 1) Живой. Не кидай живого, не шукай мертвого. Ном. № 5847. Лучче живий хорунжий, ніж мертвий сотник. Ном. № 7291. Чи жи́ві-здоро́ві? Как ваше здоровье. (Обычная форма приветствия). До живи́х печіно́к допекти́ (Рудч. Ск. II. 55); врази́ти до живо́го (Федьк.). Сильно допечь, досадить. Живи́й жаль бере́. Очень, в высшей степени жаль. Живий жаль бере, як згадаєш про старовину. Ном. № 680. Вся́ка жива́ душа́. Каждый. Всяка жива душа з гаю, з поля пішла до села, або прилягла на спочинок під зорями. Левиц. I. 207. Ні живо́ї душі́. Решительно никого. Час пшеницю жати; а женців не видко нігде, нігде ні живої душі. Левиц. I. 82. В живі́ї о́чі бре́ше. Прямо в глаза врет. Ном. № 6950. *Жива́ вода́. Текучая вода. Сл. Яворн. Живе́ зі́лля. Бальзамин. Живе́ срі́бло. Ртуть. Живе срібло зразу збіжиться. Дещо, 66, 45. 2) Свежий, недавний. Дивилась, поки не осталось живого сліду на воді. Шевч. Ум. Живе́нький, живе́сенький.