Словник української мови (1927)/жеретія
| ◀ жеретій | Словник української мови Ж жеретія |
жеретіяка ▶ |
|
Жеретія́, тії, ж. 1) Обжора. Аф. 401. 2) Змея лазящая по деревьям. Неначе холодна жеретія обвилась і здавила йому серце. Стор. М. Пр. 5. *3) Дракон, змей-горыныч. До його кралася змія, крилатая з сем'ю главами, з хвостом в верству, страшна, з рогами, а звалася — Жеретія. Котл. Ен.