Словник української мови (1927)/жердя

by Борис Грінченко

◀ жердь

Словник української мови Борис Грінченко Ж жердя

жердяний ▶

Київ: Горно, 1927

I. Же́рдя, ді, ж. Жердь.

II. Же́рдя, дя, с. соб. Жерди. Поклав же жердя все срібнеє. Грин. III. 11. Суть то росохи, на росохах кадовбець, на кадовбці драбинка, на драбинці гірка, а на гірці жердя, по тім жердю дикі пташки літають, але крилець не мають. (Загадка на человека, же́рдя — волоса). Ном., с. 297, № 220.