Словник української мови (1927)/желіпати

by Борис Грінченко

◀ желіпання

Словник української мови Борис Грінченко Ж желіпати

желонка ▶

Київ: Горно, 1927

Желіпа́ти, па́ю, єш, гл. 1) Медленно есть. 2) Одн. в. Желіпну́ти, ну́, не́ш. Сильно закричать, заорать. Бач, трясця його матері! — желіпнув Грицько. Мир. Пов. I. 156.