Словник української мови (1927)/ждати
| ◀ ждання | Словник української мови Ж ждати |
жджок ▶ |
|
Жда́ти, жду, ждеш, гл. Ждать, ожидать, чаять. Бог не рівно ділить: жде, щоб сами ділилися. Ном. № 81. Якого прасунка ждатимеш. Ном. № 5623. Не жди свого миленького із чужого краю. Мет. 77. Я щастя ждав, — на злигодні здобувся: я світу ждав, — у темряві зостався. К. Іов. 65. Жда́ти на ко́го. Ждать кого. Ждав уже на нас увесь рід Ілашів. Федьк. Пов. 29. Час не жде на нас. Св. Л. 295. *Жда́ти на що́. Ожидать чего. Довго мені приходилося на те ждати, щоб вільно між вами відітхнути. Кобил.