Словник української мови (1927)/жбурляти
| ◀ жбурити | Словник української мови Ж жбурляти |
жбурнути ▶ |
|
Жбу́рити, рю, риш и жбурля́ти, ля́ю, єш, одн. в. жбурну́ти, ну́, не́ш, гл. = Шпурля́ти, шпурну́ти. Жбурляє чорт дідьком. Посл. Як жбурне книжкою під поріг. Св. Л. 230.