Словник української мови (1927)/жартувати
| ◀ жартування | Словник української мови Ж жартувати |
жартуватися ▶ |
|
Жартува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Шутить. З богом нічого жартувати. Ном. Москаль любить жартуючи, жартуючи кине. Шевч. 65. 2) Проявлять любовные ласки. Жартувала дівчина до зорі, поки стало видно вже на дворі: «Іди, іди, козаченьку, додому, не хвалися, серденько, нікому. Нп. Коли любиш — люби дуже, а не любиш — не жартуй же! Мет. 69. Стала вона ночувать коло його, він давай з нею жартувати. Рудч. Ск. I. 211.