Словник української мови (1927)/жаркий
| ◀ жаріти | Словник української мови Ж жаркий |
жаркість ▶ |
|
Жарки́й, а́, е́. 1) Жаркий, горячий. День був дуже жаркий. Стор. Оп. II. 17. Не жарке вугілля. Черк. у. 2) Алый. Ой, коли б я такая, як калина жаркая. Нп. 3) = Жалки́й 1. Кропива така жарка, — аж дим іде після дощу, — я думаю — се од жаркости. — По слідочку жарку кропиву садила. Чуб. V. 488. Ум. Жарке́нький. Накладу я вогню жаркенького та наварю я пива п'яненького. Чуб. V. 916.