Словник української мови (1927)/жарити
| ◀ жаристий | Словник української мови Ж жарити |
жарівниця ▶ |
|
Жа́рити, рю, риш, гл. 1) Жарить, печь, жечь. Жарять в печах. Хата, 188. Як піднялось сонечко, що то вже жарило. Кв. 305. 2) Быстро бежать. Як же він прудко жаре на гнідому. 3) Сильно бить, сечь. Давай діда жарити поліном. Рудч. Ск. II. 184.