Словник української мови (1927)/жалісливий
| ◀ жалісливець | Словник української мови Ж жалісливий |
жалісливо ▶ |
|
Жалісли́вий и жа́лісний, а, е. 1) Сострадательный, сердобольный. Матусенька жаліслива добре пестувала мене. Кв. 159. Оком жалісним на них дивитись стали. К. Псалт. 247. 2) Жалобный, грустный. Жалісливі пісні. КС. 1882. X. 185. 3) Возбуждающий сожаление, достойный сожаления. (Іродови воїни) діти стинали, ні жодному не пробачали. Жалостнії матки плачуть. Чуб. III. 374.