Словник української мови (1927)/жакувати
| ◀ жакування | Словник української мови Ж жакувати |
жалива ▶ |
|
Жакува́ти, ку́ю, єш, гл. Грабить, расхищать. Зараз і почали вози своїх старшин жакувати. К. ЧР. 345. Прийшли москалі Січ жакувати. ЗОЮР. I. 141. Пожакували всі крамні коморі, як жакували з ним у бусурман. К. ПС. 102. *Всі кинулись жакувать крам. Тобіл.