Словник української мови (1927)/жадоба
| ◀ жаднючий | Словник української мови Ж жадоба |
жадота ▶ |
|
Жадо́ба, би, ж. 1) Жажда, сильный аппетит. Десь у жадобу ззів та води напивсь, та з того й сталось. Черк. у. 2) Желание. Все вона світом нудить, все ні до чого у неї нема охоти, ні до чого жадоби. МВ. II. 158. Велика жадоба у простих людей до освіти. О. 1862. III. 30. О неситая жадоба старшинування! тепер то я побачив тебе в вічі. К. ЧР. 186. 3) Жадность. До ласощів жадоба наглая напала. Мкр. Н.