Словник української мови (1927)/жадний
| ◀ жадливо | Словник української мови Ж жадний |
жаднісінький ▶ |
|
I. Жа́дний, а, е. 1) Каждый, всякий. Та ми тут жадне літо літуємо. Лубен. у. Жадній свашці по ковбасці. Ном. № 3528 Звенигород був колись козачий город: од жадного двора козак виходив. ЗОЮР. I. 105. 2) При отрицательных выражениях: Никакой. Жадна пташка без товариша не пробуває. Ном. № 8859. Ласкаве телятко дві матки ссе, а лихе жадної. Ном. № 3302. Пані не має жадного права на нас. МВ. II. 46. Жа́дним спо́собом, по́битом, жа́дною мі́рою. Никаким образом, отнюдь не, никак. Не можна було жадним побитом протиснутись. К. ЧР. 337. Ні жадним способом не можна. Рудч. Ск. I. 78. Жадною мірою не вдержиш їх. К. ЧР. 84.
II. Жадни́й, а́, е́ *до чо́го, на що́. 1) Желающий, жаждущий. У сусіда доньок сім, та й доля всім, у мене одна, та й долі жадна. Ном. № 1739. Убогий чоловік на лихо не жадний. Ном. № 1609. 2) Жадный.