Словник української мови (1927)/діло
| ◀ ділниця | Словник української мови Д діло |
діловання ▶ |
|
Ді́ло, ла, с. 1) Дело, работа. Діла не робиш і од діла не 'дходиш. Ном. А в черницях добре жити, діла не робити. Лавр. 46. Ді́ла не скі́льки! Немного дела. *Морд. *Ма́ти до ді́ла з ким, чим. Иметь дело с кем, чем. Сл. Нік. 2) Поступок. Добре діло вчинила на мені. Єв. Мр. XIV. 6. Терпів єси рани за діла чоловіка. Чуб. III. 16. 3) = Спра́ва. 4) Надобность, нужда. Є дільце, дядечку, до вас. Гліб. 77. До ді́ла, у ді́ло. Как следует; кстати; к делу. ХС. IV. 18. Хиба він постелеть як до діла? Де упав, там і заснув. Мнж. 8. Жупанина по коліна, пошита до діла. Мет. Так до діла, як свиня штани наділа. Ном. Отся річ до-діла. Кв. Я твоїй ненці не вгожу… Помажу комін — не біло, помию ложки — не в діло. ХС. III. 37. *Не бу́де ді́ла. Ничего не выйдет, бесполезно. Не ходи й не говори: не буде діла. Звен. у. Пальчик. Ефр. *Не підлабузнюйся, хлопче: не буде діла ніяк. Херс. Нік. *3а ді́лом. По делу. Я прийшов до вас за ділом. Крим. *5) Действие, польза. За лікарство дам і карбованця, аби було діло. Крим. *6) Произведение. Діло на п'ять розділів. Стрижавський. Berneker. Ум. Ді́лечко, ді́льце. Чом не хочеш, паняночко, ділечка робити? Нп. Хто в мене по сінечках ходив? Хто в мене ділечко поробив. Мет. 232.