Словник української мови (1927)/дій
| ◀ дізріти | Словник української мови Д дій |
дійво ▶ |
|
I. Дій! меж. Выражает удивление и досаду. Дій його батькові! Хата. Дій його́ че́сти! Дій його́ ка́ту! Котл. Смотри пожалуйста! Экая диковина! Усе свої люде, а є між нами злодій! Дій його чести! на кого б то подумати? Кв. II. 281.
II. Дій, до́ю, м. Доение, удой. Чи буде ж у нас корова добра, як запрягать її? От німець держе корову для дою тіки, то й добра буде. Канев. у.