Словник української мови (1927)/дідичний
| ◀ дідичка | Словник української мови Д дідичний |
дідичність ▶ |
|
Діди́чний, а, е. Доставшийся от деда, наследственный, помещичий. К. ЦН. 290.
| ◀ дідичка | Словник української мови Борис Грінченко Д дідичний |
дідичність ▶ |
|
Словник української мови — Д
дідичний
Борис Грінченко
1927
Діди́чний, а, е. Доставшийся от деда, наследственный, помещичий. К. ЦН. 290.