Словник української мови (1927)/дівошлюб
| ◀ дівочка | Словник української мови Д дівошлюб |
дівощина ▶ |
|
Дівошлю́б (дівослю́б), ба, м. 1) Сват. 2) Название обряда сватовства в некоторых местностях, напр., в Кобр. у. Гродн. губ. Чуб. IV. 658. Дай мені, боже, од батенька вийти, до свекорка прийти, — бо вже мені докучили частії дівошлюби столи устилаючи, кубочки сповняючи. Рк. Макс. См. Злюбини.