Словник української мови (1927)/дівочий
| ◀ дівоцький | Словник української мови Д дівочий |
дівочити ▶ |
|
Діво́чий, а, е. Девичий. Єсть серце єдине, серденько дівоче, що плаче, сміється, як він того хоче. Шевч. 133. Проливав кров червону річками. То не кров, аж дівоча краса. Чуб. V. 7. Дівочий манастирь. Шевч. Діво́ча гімна́зія. Женская гимназия. О. 1861. I. 321. Дівчата з дівочої гімназії. О. 1862. II. 52. Діво́ча кров. Раст. Amygdalus nanna L. ЗЮЗО. I. 111.