Словник української мови (1927)/дівоцтво
| ◀ дівоха | Словник української мови Д дівоцтво |
дівоцький ▶ |
|
Діво́цтво, ва, с. 1) Девичество; девство. Левиц. Пов. 45. І дівоцтво своє, і худобу хочеш занапастити за таким харцизякою. Кв. II. 210. Кохалась я з одним козаком і заприсягалась нікому більш, як йому одному віддати моє дівоцтво. Стор. I. 34. 2) = Діво́та. *3) Девственность. Сл. Нік.