Словник української мови (1927)/дівиця
◀ дівин-вечір | Словник української мови Д дівиця |
дівич ▶ |
|
Діви́ця, ці, ж. = Ді́вчина. Зоря зоряниця, красная дівиця. Ном., стр. 292, № 53. Пішов у світлицю дак знайшов дівицю. Лавр. 21. Озвався царь до дівиці. Єв. Мр. VI. 22.