Словник української мови (1927)/дівер
| ◀ дівенна | Словник української мови Д дівер |
діверів ▶ |
|
Ді́вер, ра и ді́верь, ря, м. Деверь, мужнин брат. Живе баба за дівером, лиха прикупивши. Ном. № 7507. Ум. Ді́верко. Ой як мені діверка братіком назвать. Мет. 159.