Словник української мови (1927)/дяка
| ◀ дяк | Словник української мови Д дяка |
дяканий ▶ |
|
Дя́ка, ки, ж. 1) Благодарность. Не сподівайся дяки від приблудної псяки. Ном. № 4604. Дя́ку віддава́ти. Приносить благодарность, благодарить. Пішов… богу дяку оддавати, що жив у ворога зоставсь. Мкр. Г. 23. 2) Охота, желание. Як маш дяку, то зроб. Вх. Лем. 413.