Словник української мови (1927)/дхнути
| ◀ дуявиця | Словник української мови Д дхнути |
дхнутися ▶ |
|
Дхну́ти, дхну, дхнеш, гл. Дохнуть. См. Тхну́ти. Такий був лицарь, що тілько дхне, то од самого духу не встоїш на ногах. ЗОЮР. I. 141.
| ◀ дуявиця | Словник української мови Борис Грінченко Д дхнути |
дхнутися ▶ |
|
Словник української мови — Д
дхнути
Борис Грінченко
1927
Дхну́ти, дхну, дхнеш, гл. Дохнуть. См. Тхну́ти. Такий був лицарь, що тілько дхне, то од самого духу не встоїш на ногах. ЗОЮР. I. 141.