Словник української мови (1927)/душогубство

Душогу́бство, ва, с. Душегубство, убийство. Багато там людей погубля свої душі то лайкою, то скнаростю, то душогубством безбожним. ЗОЮР. 311. З серця… виходять лихі думки, перелюб, душогубство. Єв. Мр. VII. 21.