Словник української мови (1927)/дурнуватий

by Борис Грінченко

◀ дурнувати

Словник української мови Борис Грінченко Д дурнуватий

дурнячка ▶

Київ: Горно, 1927

Дурнува́тий, а, е. Глуповатый. Желех. Чому дуба не рубати, бо дуб дуплинатий; чому хлопців не дурити — вони дурнуваті. Чуб. V. 901. Ум. Дурнува́тенький.