Словник української мови (1927)/дурман
◀ дуркати | Словник української мови Д дурман |
дурмило ▶ |
|
*Ду́рман, на, м. Дурак. Полт.
Дурма́н, ну́, м. Раст. Datura stramonium. Об'ївся дурману́. Ошалел. Запінилась, посатаніла, неначе дурману іззіла. Котл. Ен.