Словник української мови (1927)/дур

by Борис Грінченко

◀ дупчастий

Словник української мови Борис Грінченко Д дур

дурак ▶

Київ: Горно, 1927

Дур, ру, м. 1) Глупость. З великого рузуму у дур заходить. Ном. № 6359. Панський дур. О. 1861. XI. 109. 2) Одурение. До дуру всі тоді пили. Котл. Ен. Дур напав від хмелю. Мкр. Н. 36.