Словник української мови (1927)/дупло

by Борис Грінченко

◀ дуплинатий

Словник української мови Борис Грінченко Д дупло

дуплуватий ▶

Київ: Горно, 1927

Дупло́, ла́, с. Дупло. Чуб. II. 72. Тю! з дупла того дуба сич вилетів. Ном. № 13067. Заснула Вкраїна, бур'яном укрилась, цвіллю зацвіла, в калюжі, в болоті серце прогноїла і в дупло холодне гадюк напустила. Шевч. 668.