Словник української мови (1927)/дунути
| ◀ дунений | Словник української мови Д дунути |
дупа ▶ |
|
Ду́нути. 1) = Ду́ти. *2) Удрать. А хоч поцілує, так на землю сплюне, на вулицю дуне. Нп.
| ◀ дунений | Словник української мови Борис Грінченко Д дунути |
дупа ▶ |
|
Словник української мови — Д
дунути
Борис Грінченко
1927
Ду́нути. 1) = Ду́ти. *2) Удрать. А хоч поцілує, так на землю сплюне, на вулицю дуне. Нп.