Словник української мови (1927)/думний

by Борис Грінченко

◀ думка

Словник української мови Борис Грінченко Д думний

думно ▶

Київ: Горно, 1927

Ду́мний, а, е. 1) Задумчивый, мыслящий. І думнеє чоло похмарніло. Шевч. (1883). 127. 2) Гордый. Чого ж ти така думна? Чого ти погорджаєш поповичами? Св. Л. 124.